відбуча
відбу́ча
-і, ж., заст.
Повинність.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відбуча — ВІДБУ́ЧА, і, ж., заст. Повинність. Хай одбуває одбучі (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- відбуча — ВІДБУ́ЧА, і, ж., заст. Повинність. Хай одбуває одбучі (Мирний, II, 1954, 282). Словник української мови в 11 томах
- відбуча — Відбуча, -чі ж. = відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139. Словник української мови Грінченка