1. Словник української мови Грінченка

відбуча

Відбуча, -чі

ж. = відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбуча — -і, ж., заст. Повинність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відбуча — ВІДБУ́ЧА, і, ж., заст. Повинність. Хай одбуває одбучі (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  3. відбуча — ВІДБУ́ЧА, і, ж., заст. Повинність. Хай одбуває одбучі (Мирний, II, 1954, 282). Словник української мови в 11 томах