відвалювати

ВІДВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док.

1. що. Перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, відсувати або відкидати вбік.

Парфен з розмаху заганяє лопату в землю, з люттю відвалюючи глибу за глибою (О. Гончар);

Андрій і собі причепився до каменя – і з невеликим трудом відвалили його (І. Франко);

Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка, а потім плечима одвалить тяжку кришку (В. Кучер);

// Відділяти, відколювати пласт, брилу і т. ін.

Молоток грав у руках, глибоко врізаючись у пласт і відвалюючи брили вугілля (із журн.);

// розм. Відокремлювати, відрізувати велику частину чого-небудь.

Той чоловік аж зігнувся до землі, а рало відвалює масну чорну скибу (Валерій Шевчук);

[Орися:] Адзез [адже ж] ти мені невеличкий сматоцок [шматочок хліба] одрізав, а собі – он який одвалив (Панас Мирний).

2. перен., розм., що. Давати що-небудь у великій кількості.

– Нам щодня по дев'ять цигарок відвалює [тюремне начальство] (М. Стельмах);

Кращими акустичними гітарами вважаються саме інструменти, зроблені в 40–50-х роках. Колекціонери відвалюють круглі суми за ці інструменти (з наук.-попул. літ.);

– Півсотні овець їм відвалив [пан], щоб мовчали... (О. Гончар).

3. перен., жарг. Іти, відходити геть.

– Чого треба? Ану одвалюй звідси! (О. Гончар);

Грузин ще трохи попфиркав і зі словами “Ночью в битовкє” відвалив (Ю. Андрухович).

4. перен., розм. Відходити, відпливати від пристані, берега, іншого судна (про судно).

Невеликий пором, на якому ледь розмістилися чотири машини, повільно відвалює від берега (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

відвалювати

Значення в інших словниках