відвалювати
ВІДВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех.
1. Перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, відсувати або відкидати вбік.
Парфен з розмаху заганяє лопату в землю, з люттю відвалюючи глибу за глибою (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 16);
Андрій і собі причепився до каменя — і з невеликим трудом відвалили його (Фр., VIII, 1952, 154);
Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка, а потім плечима одвалить тяжку кришку (Кучер, Дорога.., 1958, 125);
// розм. Відокремлювати, відрізувати велику частину чого-небудь.
[Орися:] Адзез [адже ж] ти мені невеличкий сматоцок [шматочок хліба] одрізав, а собі — он який одвалив (Мирний, V, 1955, 232);
*У порівн. Денис Середа говорив, наче скиби, важкі, злежалі, відвалював своїм плугом від толоки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 204).
2. перен., розм. Розщедрившись, давати що-небудь у великій кількості.
— Нам щодня по дев’ять цигарок відвалює [тюремне начальство] (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 235);
— Півсотні овець їм відвалив [пан], щоб мовчали… (Гончар, Таврія.., 1957, 35).
Значення в інших словниках
- відвалювати — відва́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відвалювати — -юю, -юєш, недок., відвалити, -алю, -алиш, док., перех. 1》 Перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, відсувати або відкидати вбік. || розм. Відокремлювати, відрізувати велику частину чого-небудь. 2》 перен., розм. Розщедрившись, давати що-небудь у великій кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвалювати — ВІДВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док. 1. що. Перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, відсувати або відкидати вбік. Парфен з розмаху заганяє лопату в землю, з люттю відвалюючи глибу за глибою (О. Словник української мови у 20 томах
- відвалювати — ВІДВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, прибирати вбік), ВІДВА́ЖУВАТИ, ВІДКИДА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ розм.; ВІДСУВА́ТИ (соваючи). — Док.: відвали́ти, відва́жити, відки́нути, відверну́ти, відсу́нути. Словник синонімів української мови
- відвалювати — Відвалювати, -люю, -єш сов. в. відвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50. 2) Откалывать, отколоть, отрѣзывать, отрѣзать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба. Словник української мови Грінченка