відвалюватися
ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДВАЛИ́ТИСЯ, а́литься, док.
1. Відокремлюючись від чого-небудь, падати; відпадати.
Вода підливала ту цеглу, одривала її; потроху земля одвалювалась (Н.-Лев., І, 1956, 632);
З сухих стебел.. листочки легко відвалюються (Лікар. рослини.., 1958, 152);
Мокра глина де-не-де відвалилась, і липова заміть біліла, як ребра кістяка (Коцюб., І, 1955, 39);
— П’явка нассеться та й відвалиться, а він [пан], як всмоктався, так і не відірвеш (Тулуб, Людолови, І, 1957, 48).
2. перен., розм. Відходити, віддалятися.
Марічка з своїми перечікує, аж та "процесія" відвалиться трохи, аби не тяглись за ними у хвості на посміховище людське (Вільде, Сестри.., 1958, 334).
3. тільки недок. Пас. до відва́лювати 1.
◊ Но́ги відва́люються (відва́ляться) див. нога́;
Ру́ки відва́люються (відва́ляться) див. рука́.
Значення в інших словниках
- відвалюватися — відва́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відвалюватися — -юється, недок., відвалитися, -алиться, док. 1》 Відокремлюючись від чого-небудь, падати; відпадати. 2》 перен., розм. Відходити, віддалятися. 3》 тільки недок. Пас. до відвалювати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвалюватися — ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДВАЛИ́ТИСЯ, а́литься, док. 1. Відокремлюючись від чого-небудь, падати; відпадати. Вода підливала ту цеглу, одривала її; потроху земля одвалювалась (І. Словник української мови у 20 томах
- відвалюватися — ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене — переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови