відвертатися

ВІДВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВЕРНУ́ТИСЯ, ерну́ся, е́рнешся, док.

1. Повертати від кого-, чого-небудь обличчя вбік; повертатися до інших спиною.

– Чого ж ти закриваєшся, чого відвертаєшся від мене! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Світловидов, побачивши Бережного, різко одвертається й виходить (Яків Баш);

А пан глянув .. одвернувся... Пізнав, препоганий, .. Пізнав батько свого сина, Та не хоче взяти (Т. Шевченко);

Гайченко відвернувся, нетерпляче змахнув рукою – мовляв, тебе не переслухаєш, рушив до машини (Ю. Збанацький);

* Образно. Його переслідувала вже від тижня думка, що щастя починає відвертатися від нього (І. Франко).

2. Відвалюватися, відпадати (про скибу землі).

Земля здималась поперед плуга, репалась і одверталась чорними соковитими скибами набік (Б. Грінченко).

3. Відгинатися, відгортатися (про край або кінець чого-небудь).

Складіть обидві частини коміра, загнувши кути (це необхідно зробити, щоб краї готового коміра не відверталися нагору), сколіть шпильками і зметайте (з навч. літ.).

4. перен. Припиняти, поривати з ким-небудь стосунки, взаємини.

Кого я любив, ті забулися, А з ким я дружив – відвернулися (І. Франко);

З того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгешці на груди (О. Донченко);

// Відчувати неприязнь, відразу до кого-небудь.

Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами... (Марко Вовчок).

5. перен. Виявляти небажання, нехіть робити що-небудь.

І. Манжура гостро картає письменників-естетів, що відвертаються від зображення тяжкого становища народу і, прикриваючись розмовами про “чисте мистецтво”, служать інтересам “дук”, “багачів” (з навч. літ.);

// Відмовлятися від чого-небудь.

– Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григір Тютюнник);

Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків! (Біблія. Пер. І. Огієнка).

6. розм., рідко. Те саме, що відлуча́тися 1.

Нікуди він і не одвертався з пасіки (Сл. Гр.);

– Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити (М. Стельмах).

7. тільки недок. Пас. до відверта́ти 1–6, 9.

Часом зляканість виростала в найдикіший жах, що обгортав зір, і вона знічувалась решткою думок. Відверталася ними від нещастя, ніби від чийогось близького нападу і помсти (В. Барка).