1. Словник української мови в 11 томах

відвертатися

ВІДВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВЕРНУ́ТИСЯ, ерну́ся, е́рнешся, док.

1. Повертати від кого-, чого-небудь обличчя вбік; повертатися до інших спиною.

— Чого ж ти закриваєшся, чого відвертаєшся від мене! (Кв.-Осн., II, 1956, 45);

Світловидов, побачивши Бережного, різко одвертається й виходить (Баш, П’єси, 1958, 127);

А пан глянув.. одвернувся… Пізнав, препоганий,.. Пізнав батько свого сина, Та не хоче взяти (Шевч., І, 1951, 46);

Гайченко відвернувся, нетерпляче змахнув рукою — мовляв, тебе не переслухаєш, рушив до машини (Збан., Переджнив’я, 1960, 18);

*Образно. Його переслідувала вже від тижня думка, що щастя починає відвертатися від нього (Фр., V, 1951, 223).

2. Відвалюватися (про скибу землі).

Земля здималась поперед плуга, репалась і одверталась чорними соковитими скибами набік (Гр., II, 1963, 60).

3. Відгинатися, відгортатися (про край або кінець чого-небудь).

Поли відвертаються.

4. перен. Припиняти, поривати з ким-небудь стосунки, взаємини.

Кого я любив, ті забулися, А з ким я дружив — відвернулися (Фр., XIII, 1954, 235);

З того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгешці на груди (Донч., VI, 1957, 51);

// Відчувати неприязнь, відразу до кого-небудь.

Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами… (Вовчок, VI, 1956, 280).

5. перен. Виявляти небажання, нехіть робити що-небудь.

Поет [І. Манжура] гостро картає письменників-естетів, що відвертаються від зображення тяжкого становища народу і, прикриваючись розмовами про "чисте мистецтво", служать інтересам "дуків", "багачів" (Іст. укр. літ., І, 1954, 475).

6. розм., рідко. Те саме, що відлуча́тися 1.

Нікуди він і не одвертався з пасіки (Сл. Гр.);

— Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити (Стельмах, Хліб.., 1959, 36).

7. тільки недок. Пас. до відверта́ти 1-6, 9.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвертатися — відверта́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відвертатися — Відвертати очі, повертатися спиною, п. цуратися <дк. відцуратися>; (від чого) відвертати свою увагу, давати собі спокій, (від теми) відходити. Словник синонімів Караванського
  3. відвертатися — -аюся, -аєшся, недок., відвернутися, -ернуся, -ернешся, док. 1》 Повертати від кого-, чого-небудь обличчя вбік; повертатися до інших спиною. 2》 Відвалюватися (про скибу землі). 3》 Відгинатися, відгортатися (про край або кінець чого-небудь). 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відвертатися — ВІДВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВЕРНУ́ТИСЯ, ерну́ся, е́рнешся, док. 1. Повертати від кого-, чого-небудь обличчя вбік; повертатися до інших спиною. – Чого ж ти закриваєшся, чого відвертаєшся від мене! (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. відвертатися — див. гидувати Словник синонімів Вусика
  6. відвертатися — ВІДВЕРТА́ТИСЯ (повертати від кого-, чого-небудь обличчя вбік, робити поворот спиною до інших), ОБЕРТА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ. — Док.: відверну́тися, оберну́тися, поверну́тися. Відвернулась дівчинонька Та й не поглядає (С. Словник синонімів української мови