1. Словник української мови у 20 томах

відволога

ВІДВОЛО́ГА, и, ж.

1. діал. Відлига.

Відволога була у розпалі. Із сосон падав тяжкий, мокрий сніг (із журн.).

2. рідко. Те саме, що воло́га 1.

Повітря було насичене туманною відвологою (із журн.);

* Образно. Заснув він, вичерпавши пал; Та тільки сонна одволога Йому торкнулася чола, Сусіда постать увійшла (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відволога — відволо́га іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. відволога — -и, ж., діал. Відлига. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відволога — див. відлига Словник синонімів Вусика
  4. відволога — ВІДЛИ́ГА (значне потепління взимку або ранньою весною, що спричиняє розтавання снігу, льоду), РО́ЗТАЛЬ, РО́ЗТАНЬ рідко, ВІДВОЛО́ГА діал. Відлига нагадала Ніні про весну (О. Донченко); Давненько одшуміла розталь (М. Рудь); Весняна розтань заболотила шляхи (Я. Качура). Словник синонімів української мови
  5. відволога — ВІДВОЛО́ГА, и, ж., діал. Відлига. Словник української мови в 11 томах
  6. відволога — Відволога, -ги ж. Основное значеніе = відволода = відлига, но въ пѣснѣ употребл. въ смыслѣ: облегченіе душевное, утѣшеніе, также: утѣшительница. Одна другої питається: — Подружечко-одволого, одволожи живота мого: чи була ти на улиці, чи бачила жениха мого? Лавр. 113. Словник української мови Грінченка