1. Словник української мови у 20 томах

відвіку

ВІДВІ́КУ, присл.

З давніх-давен, споконвіку.

Небо, наче море. Землю обхопило: Сонце плине й гріє, Як одвіку гріло (Я. Щоголів);

Одвіку ми прив'язані були До тебе, Земле, всім єством, хотінням (Л. Дмитерко);

// із запереч. част. не. Ніколи.

Вже мені не було того щастя одвіку, та й повік не буде (Марко Вовчок);

Залізниця має пройти по перелогах степу, що одвіку не орався (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвіку — відві́ку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. відвіку — пр., споконвіку, зроду-віку, звіку, з-перед віків, ВІДДАВНА. Словник синонімів Караванського
  3. відвіку — одвіку, присл. З давніх-давен, споконвіку. || із запереч. част. не. Ніколи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відвіку — Споконвіку, див. відвічно Словник чужослів Павло Штепа
  5. відвіку — див. здавна Словник синонімів Вусика
  6. відвіку — СПОКОНВІ́КУ (з найдавніших часів), СПОКОНВІ́К, СПОКОНВІКІ́В, ВІДВІ́КУ (ОДВІ́КУ), ЗВІ́КУ, СПРА́ВІКУ, СПРАДА́ВНА, СПРАДА́ВЕН, ЗВІ́КУ-ПРА́ВІКУ, З ПЕРЕДВІ́КУ, З ПЕРЕДВІКІ́В, СПЕРЕДВІ́КУ рідше. Словник синонімів української мови
  7. відвіку — ВІДВІ́КУ, присл. З давніх-давен, споконвіку. Небо, наче море. Землю обхопило: Сонце плине й гріє, Як одвіку гріло (Щог., Поезії, 1958, 230); Одвіку ми прив’язані були До тебе. Земле, всім єством, хотінням (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 18); // із запереч. Словник української мови в 11 томах