відвіку

СПОКОНВІ́КУ (з найдавніших часів), СПОКОНВІ́К, СПОКОНВІКІ́В, ВІДВІ́КУ (ОДВІ́КУ), ЗВІ́КУ, СПРА́ВІКУ, СПРАДА́ВНА, СПРАДА́ВЕН, ЗВІ́КУ-ПРА́ВІКУ, З ПЕРЕДВІ́КУ, З ПЕРЕДВІКІ́В, СПЕРЕДВІ́КУ рідше. Легенди й казки споконвіку мають звичай змінюватися до невпізнання (Є. Гуцало); Споконвіків природа завмирає, щоб знов у руті буйно зацвісти (Д. Луценко); Небо, наче море, Землю обхопило: Сонце плине й гріє, Як одвіку гріло (Я. Щоголів); Може, звіку не сходились на сих полях такії два рубаки (П. Куліш); — Пасовисько наше звіку-правіку, пощо єго розмірювати (І. Франко); Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, так з передвіку було і так воно буде довіку (Леся Українка). — Пор. зда́вна.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

відвіку — відві́ку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
відвіку — пр., споконвіку, зроду-віку, звіку, з-перед віків, ВІДДАВНА. Словник синонімів Караванського
відвіку — одвіку, присл. З давніх-давен, споконвіку. || із запереч. част. не. Ніколи. Великий тлумачний словник сучасної мови
відвіку — Споконвіку, див. відвічно Словник чужослів Павло Штепа
відвіку — ВІДВІ́КУ, присл. З давніх-давен, споконвіку. Небо, наче море. Землю обхопило: Сонце плине й гріє, Як одвіку гріло (Я. Щоголів); Одвіку ми прив'язані були До тебе, Земле, всім єством, хотінням (Л. Дмитерко); // із запереч. част. не. Ніколи. Словник української мови у 20 томах
відвіку — див. здавна Словник синонімів Вусика
відвіку — ВІДВІ́КУ, присл. З давніх-давен, споконвіку. Небо, наче море. Землю обхопило: Сонце плине й гріє, Як одвіку гріло (Щог., Поезії, 1958, 230); Одвіку ми прив’язані були До тебе. Земле, всім єством, хотінням (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 18); // із запереч. Словник української мови в 11 томах