відвітний
ВІДВІ́ТНИЙ, а, е, заст.
Який є відповіддю на що-небудь або містить відповідь.
Як же усе староста розказав і прийшлося батькові одвітне слово казати, вона так і припала до дверей (Г. Квітка-Основ'яненко);
На мій рух жінка не одповіла одвітним рухом (М. Коцюбинський);
Голова ради обвів усіх казахів схвильованими чорними очима. У багатьох очах він зустрів гарячі відвітні вогники (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвітний — -а, -е, заст. Який є відповіддю на що-небудь або містить відповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвітний — ВІДВІ́ТНИЙ, а, е, заст. Який є відповіддю на що-небудь або містить у собі відповідь. Як же усе староста розказав і прийшлося батькові одвітне слово казати, вона так і припала до дверей (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- відвітний — Відвітний, -а, -е Отвѣтный. Словник української мови Грінченка