1. Словник української мови в 11 томах

відвітний

ВІДВІ́ТНИЙ, а, е, заст. Який є відповіддю на що-небудь або містить у собі відповідь.

Як же усе староста розказав і прийшлося батькові одвітне слово казати, вона так і припала до дверей (Кв.-Осн., II, 1956, 57);

На мій рух жінка не одповіла одвітним рухом (Коцюб., II, 1955, 404);

Голова ради обвів усіх казахів схвильованими чорними очима. У багатьох очах він зустрів гарячі відвітні вогники (Донч., І, 1956, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвітний — -а, -е, заст. Який є відповіддю на що-небудь або містить відповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відвітний — ВІДВІ́ТНИЙ, а, е, заст. Який є відповіддю на що-небудь або містить відповідь. Як же усе староста розказав і прийшлося батькові одвітне слово казати, вона так і припала до дверей (Г. Квітка-Основ'яненко); На мій рух жінка не одповіла одвітним рухом (М. Словник української мови у 20 томах
  3. відвітний — Відвітний, -а, -е Отвѣтный. Словник української мови Грінченка