відгомін
ВІ́ДГОМІН, мону, ч.
1. Відбиття звуку; луна.
Нігде ні одклику, ні одгомону, – тільки собаки завалували на селі (Панас Мирний);
Ревнули гори п'ятикратним відгомоном від вистрілу (І. Франко);
* У порівн. Тихо, як відгомін, долітають слова партизанської пісні (І. Микитенко);
// чого. Звук, послаблений віддаллю.
Відгомін луни пішов аж до самого Дніпра (П. Панч).
2. перен. Невиразний слід, неясна вказівка на щось; відбиття чого-небудь.
Певним відгомоном давнини є й згадування в старих колядках та щедрівках Прикарпаття “князя” і “княгині” (з наук. літ.);
* У порівн. Устами стиха шепотіла якісь слова, мов відгомін тих дум, що бурхали в душі (І. Франко);
// Розмови, перекази про якусь подію.
Відгомін про цю страхітливу розправу над Оксаною швидко рознісся по селах Переяславщини (Д. Бедзик).
Значення в інших словниках
- відгомін — ві́дгомін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- відгомін — див. ВІДГОЛОС. Словник синонімів Караванського
- відгомін — [в’ідгом'ін] -мону, м. (на) -мон'і, мн. -моние, -мон'іў Орфоепічний словник української мови
- відгомін — -мону, ч. 1》 Відбиття звуку; луна. || чого. Звук, послаблений віддаллю. 2》 перен. Невиразний слід, неясна вказівка на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгомін — див. луна Словник синонімів Вусика
- відгомін — ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОК рідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬ книжн.; ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака). Словник синонімів української мови
- відгомін — Ві́дгомін, -мону; -мони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відгомін — ВІ́ДГОМІН, мону, ч. 1. Відбиття звуку; луна. Нігде ні одклику, ні одгомону, — тільки собаки завалували на селі (Мирний, II, 1954, 221); Ревнули гори п’ятикратним відгомоном від вистрілу (Фр., III, 1950, 11); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- відгомін — Відгомін, -мону м. Отзвукъ, отголосокъ. Запізнений відгомін гайдамацького гомону. Г. Барв. 27. Словник української мови Грінченка