1. Орфоепічний словник української мови

відгомін

ві́дгомін

[в’ідгом'ін]

-мону, м. (на) -мон'і, мн. -моние, -мон'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгомін — ві́дгомін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відгомін — див. ВІДГОЛОС. Словник синонімів Караванського
  3. відгомін — -мону, ч. 1》 Відбиття звуку; луна. || чого. Звук, послаблений віддаллю. 2》 перен. Невиразний слід, неясна вказівка на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відгомін — ВІ́ДГОМІН, мону, ч. 1. Відбиття звуку; луна. Нігде ні одклику, ні одгомону, – тільки собаки завалували на селі (Панас Мирний); Ревнули гори п'ятикратним відгомоном від вистрілу (І. Франко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. відгомін — див. луна Словник синонімів Вусика
  6. відгомін — ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОК рідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬ книжн.; ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака). Словник синонімів української мови
  7. відгомін — Ві́дгомін, -мону; -мони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відгомін — ВІ́ДГОМІН, мону, ч. 1. Відбиття звуку; луна. Нігде ні одклику, ні одгомону, — тільки собаки завалували на селі (Мирний, II, 1954, 221); Ревнули гори п’ятикратним відгомоном від вистрілу (Фр., III, 1950, 11); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  9. відгомін — Відгомін, -мону м. Отзвукъ, отголосокъ. Запізнений відгомін гайдамацького гомону. Г. Барв. 27. Словник української мови Грінченка