1. Словник української мови у 20 томах

відгороджений

ВІДГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відгороди́ти.

Коло дому бовваніли височезні осокори, зеленів старий садок, не одгороджений од двору (І. Нечуй-Левицький);

Дід, відгороджений від Леся столом і пічечкою, ступив крок назад до дверей (Ю. Яновський);

Київ, який контролював дніпровську магістраль і був відгороджений від степових набігів широкою смугою, став природним центром процесу інтеграції східнослов'янських племінних союзів (з наук. літ.);

// відгоро́джено, безос. пред.

В темній гущавині саду розсипаються тихі, меланхолійні звуки рояля і .. вилітають за сад, що глибоким ровом одгороджено од селянських хат (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгороджений — відгоро́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відгороджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відгородити. || відгороджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгороджений — ВІДГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відгороди́ти. Коло дому бовваніли височезні осокори, зеленів старий садок, не одгороджений од двору (Н.-Лев., IV, 1956, 307); Дід, відгороджений від Леся столом і пічечкою, ступив крок назад до дверей (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах