1. Словник української мови в 11 томах

відгороджений

ВІДГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відгороди́ти.

Коло дому бовваніли височезні осокори, зеленів старий садок, не одгороджений од двору (Н.-Лев., IV, 1956, 307);

Дід, відгороджений від Леся столом і пічечкою, ступив крок назад до дверей (Ю. Янов., І, 1954, 116);

// безос. присудк. сл.

В темній гущавині саду розсипаються тихі, меланхолійні звуки рояля і .. вилітають за сад, що глибоким ровом одгороджено од селянських хат (Вас., І, 1959, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгороджений — відгоро́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відгороджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відгородити. || відгороджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгороджений — ВІДГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відгороди́ти. Коло дому бовваніли височезні осокори, зеленів старий садок, не одгороджений од двору (І. Нечуй-Левицький); Дід, відгороджений від Леся столом і пічечкою, ступив крок назад до дверей (Ю. Словник української мови у 20 томах