1. Словник української мови у 20 томах

відгризати

ВІДГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГРИ́ЗТИ, изу́, изе́ш, док., що.

Гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати.

Одна комашка другій головоньку одгризає... (Остап Вишня);

Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли (Л. Глібов);

[Той, що греблі рве:] Найкраще для Русалки сидіти край рибалки, глядіти неборака від сома та від рака, щоб не відгризли чуба (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгризати — відгриза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відгризати — -аю, -аєш, недок., відгризти, -зу, -зеш, док., перех. Гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгризати — ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Словник синонімів української мови
  4. відгризати — ВІДГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., перех. Гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати. Одна комашка другій головоньку одгризає… (Вишня, І, 1956, 146); Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах