відгук

ВІ́ДГУК, у, ч.

1. Відбиття звуку; луна, відгомін.

Гуркіт, грім, гук, одгук розбігся на весь небозвід (К. Гордієнко);

* Образно. Прилинув вітер, .. А з ним прилинули пісні пташині, І любий гай свій відгук з ним прислав (Леся Українка);

// чого. Звук, послаблений віддаллю.

Десь далеко в місті заграв оркестр. Тихі далекі одгуки мелодій полились по долині Росі (І. Нечуй-Левицький);

Здалека чутно відгуки музик, пісень, гомону веселого (Леся Українка).

2. Відповідь на чий-небудь поклик, звертання.

– Христе! доню! – гукав він, і його голос гучно розкотився по садкові. Він стояв, дожидаючи одгуку (Панас Мирний);

Ось наче лайка... Там хтось-таки є. Але й цього разу його волання залишилося без відгуку (Ю. Винничук).

3. перен. Душевний стан або дія, що є відповіддю на що-небудь.

Не кваплячись, він докладно розповів про свій багатозабійний метод, і було видно, як слова його знаходять активний відгук у присутніх (О. Гуреїв);

Написання роману “Бур'ян” – прекрасний зразок оперативного відгуку письменника на животрепетні питання часу (з навч. літ.).

4. перен. Те, у чому виявляються сліди впливу чого-небудь; відбиття, наслідок чого-небудь.

Складались першії мої пісні, слабії відгуки твоїх пісень чудових (І. Франко);

Шевченку! Відгук дум своїх Чи чуєш ти у нашім співі? (М. Рильський);

* Образно. Хтось давно ще сказав, що спів, – то мова душі, .. найнепримітніші одгуки душі до всього (Панас Мирний).

5. Думка, судження про кого-, що-небудь, оцінка кого-, чого-небудь.

Не знаючи, як підтримати розмову, я не зовсім до ладу промимрив: – Дякую, стараюся, скільки можу... На що почув одразу ж хвальний відгук: – Це зо всього видно... Хвалю! (Б. Антоненко-Давидович);

// Критична стаття, рецензія, відзив і т. ін., зумовлені появою якоїсь книги, виступом громадського діяча і т. ін.

Се, власне, відгук, тож не дивуйтесь, коли в ньому бракуватиме об'єктивності (Леся Українка);

Роман-есе Ю. Канигіна “Шлях аріїв” викликав багато відгуків – від захоплених до обурених (з публіц. літ.);

Відгук про автореферат дисертації.