відгульний

ВІДГУ́ЛЬНИЙ, а, е, розм.

Стос. до відгулу (див. відгу́л).

Якось випав відгульний день чи цілих два, і мене поманили хлопці поїхати в Москву (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгульний — відгу́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відгульний — -а, -е. Прикм. до відгул. Великий тлумачний словник сучасної мови