1. Словник української мови у 20 томах

віддавлювати

ВІДДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДАВИ́ТИ, авлю́, а́виш; мн. відда́влять; док., що.

1. Давлячи, виготовляти, отримувати що-небудь.

Йому й вершок збере з глечика, й сиру віддавить у ворочку (І. Вирган).

2. Натискаючи на що-небудь, викликати біль; ушкоджувати.

Професор глянув на неї гостро і знищувально. Так дивляться на трамвайного сусіду, коли він віддавлює вам мозоль (Ю. Смолич);

– Вдаряй звідси, Прісько, бо так і оддавлю дверима п'яти (Л. Юхвід).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддавлювати — відда́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддавлювати — -юю, -юєш, недок., віддавити, -авлю, -авиш; мн. віддавлять; док., перех. 1》 Те саме, що відтискувати. 2》 Натискаючи на що-небудь, викликати біль; ушкоджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддавлювати — УШКО́ДЖУВАТИ (завдавати шкоди тілу або його частинам, робити травму), ПОШКО́ДЖУВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДБИВА́ТИ (перев. ударяючись об щось тверде або ударяючи чимсь твердим); ВІДДА́ВЛЮВАТИ (придавивши, порушувати цілісність тканини тіла)... Словник синонімів української мови
  4. віддавлювати — ВІДДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДАВИ́ТИ, авлю́, а́виш; мн. відда́влять; док., перех. 1. Те саме, що відти́скувати. Йому й вершок збере з глечика, й сиру віддавить у ворочку (Вирган, В розп. літа, 1959, 255). Словник української мови в 11 томах