віддавлювати
УШКО́ДЖУВАТИ (завдавати шкоди тілу або його частинам, робити травму), ПОШКО́ДЖУВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДБИВА́ТИ (перев. ударяючись об щось тверде або ударяючи чимсь твердим); ВІДДА́ВЛЮВАТИ (придавивши, порушувати цілісність тканини тіла); РОЗ'Я́ТРЮВАТИ (рану). — Док.: ушко́дити, пошко́дити, розби́ти, зби́ти, відби́ти, віддави́ти, роз'ятри́ти. Денис Іванович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Він зірвався цієї ночі по камінню в якийсь крутояр і пошкодив ногу (О. Гончар); Доро́го між дубів, самотності доро́го, Каміння на тобі таке тверде, Жорства твоя натруджені збиває ноги (М. Зеров); Перемішалися дівчата й парубки, руки, ноги, тулуби... когось настоптали, комусь розбили губу, оддавили палець (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- віддавлювати — відда́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- віддавлювати — -юю, -юєш, недок., віддавити, -авлю, -авиш; мн. віддавлять; док., перех. 1》 Те саме, що відтискувати. 2》 Натискаючи на що-небудь, викликати біль; ушкоджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віддавлювати — ВІДДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДАВИ́ТИ, авлю́, а́виш; мн. відда́влять; док., що. 1. Давлячи, виготовляти, отримувати що-небудь. Йому й вершок збере з глечика, й сиру віддавить у ворочку (І. Вирган). Словник української мови у 20 томах
- віддавлювати — ВІДДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДАВИ́ТИ, авлю́, а́виш; мн. відда́влять; док., перех. 1. Те саме, що відти́скувати. Йому й вершок збере з глечика, й сиру віддавить у ворочку (Вирган, В розп. літа, 1959, 255). Словник української мови в 11 томах