1. Словник української мови у 20 томах

віддяка

ВІДДЯ́КА, и, ж.

1. Винагорода за зроблену послугу, добру справу і т. ін.

Свідомість гнобила його, що він так пізно оцінував офіри сестри, коли віддяка була вже неможливою (В. Підмогильний);

За такий труд не треба віддяки (Н. Рибак);

От люди – не звикли, що добро невидимо діється, без віддяки, і дивуються, як воно їм дається просто так... (О. Бердник);

Навчитеся гарні слова говорити, а за тi слова буде вам шана й оддяка (Є. Гуцало).

2. рідко. Те саме, що відпла́та.

Ярослав ще тої осені .. поплив по Прип'яті проти польського Болеслава, щоб ударити по ньому в віддяку за Святополка (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддяка — віддя́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. віддяка — Винагорода, подяка, відплата, сил. помста, відомста, відомщення. Словник синонімів Караванського
  3. віддяка — -и, ж. 1》 Винагорода за зроблену послугу і т. ін. 2》 рідко. Те саме, що відплата. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віддяка — див. винагорода; помста Словник синонімів Вусика
  5. віддяка — ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь). Словник синонімів української мови
  6. віддяка — Віддя́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. віддяка — ВІДДЯ́КА, и, ж. 1. Винагорода за зроблену послугу і т. ін. За такий труд не треба віддяки (Рибак, Зброя.., 1943, 89). 2. рідко. Те саме, що відпла́та. Словник української мови в 11 томах
  8. віддяка — Віддяка, -ки ж. Благодарность; отплата; возмездіе. ум. віддячка. Словник української мови Грінченка