віддяка
ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь). Настав за нашу кривду час відплати (Д. Павличко); Разом з ними виїхали всі католики та поляки з лубенських князівських маєтностів, котрі боялись народної помсти (І. Нечуй-Левицький); Прийде час розплати, впаде на голови катам... (І. Гончаренко); Прийдеш, Юрку, до порахунку (прислів'я); Ляхи розбиті втікали, а інші.. Гинули в топкім багні.. таківська була їм заплата За те, що шкури лупили з людей (М. Костомаров); Не втече І не сховається; всюди Вас (лихих синів України) найде правда-мста (Т. Шевченко); Хлопець.. прагнув узяти реванш за попередню поразку (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- віддяка — віддя́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- віддяка — Винагорода, подяка, відплата, сил. помста, відомста, відомщення. Словник синонімів Караванського
- віддяка — -и, ж. 1》 Винагорода за зроблену послугу і т. ін. 2》 рідко. Те саме, що відплата. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віддяка — ВІДДЯ́КА, и, ж. 1. Винагорода за зроблену послугу, добру справу і т. ін. Свідомість гнобила його, що він так пізно оцінував офіри сестри, коли віддяка була вже неможливою (В. Підмогильний); За такий труд не треба віддяки (Н. Словник української мови у 20 томах
- віддяка — див. винагорода; помста Словник синонімів Вусика
- віддяка — Віддя́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віддяка — ВІДДЯ́КА, и, ж. 1. Винагорода за зроблену послугу і т. ін. За такий труд не треба віддяки (Рибак, Зброя.., 1943, 89). 2. рідко. Те саме, що відпла́та. Словник української мови в 11 томах
- віддяка — Віддяка, -ки ж. Благодарность; отплата; возмездіе. ум. віддячка. Словник української мови Грінченка