відділений

ВІДДІ́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відділи́ти 1–4.

Кухня була аж на другому краї дому, відділена від горниць довгим коридором (Панас Мирний);

Нарешті жінка хитнулась, одділена од дитини (М. Коцюбинський);

Свідомість людини, штучно відділена від Матері-Природи, втрачає зв'язок з живим джерелом краси (О. Бердник);

У нього був один син, уже давно жонатий і відділений (І. Франко);

Дурниця яка, що Грицькові тоді менше припало землі! Уже скільки припало, то припало, а як одділений, то одділений, знай своє, а до чужого не встрявай! (Б. Грінченко);

// відді́лено, безос. пред.

У Святій Софії сто вісім колон, вісім з яких взято з храму Діани в Ефесі, вівтар відділено від церкви срібною перепоною з дванадцятьма колонами (П. Загребельний).