1. Словник української мови у 20 томах

відерце

ВІДЕ́РЦЕ, я, с.

Зменш.-пестл. до відро́ 1.

Та й пішли обоє [до криниці] І відерце, і віжечки Понесли з собою (Т. Шевченко);

Над верхнім краєм дошки прилаштовано бляшане відерце з водою (Ю. Яновський);

Услід мені візьміть Багряну орхідею у відерці (М. Вінграновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відерце — віде́рце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відерце — -я, с. Зменш.-пестл. до відро 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відерце — див. відро Словник синонімів Вусика
  4. відерце — Віде́рце, -ця, -цю; -де́рця, -де́рець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відерце — ВІДЕ́РЦЕ, я,с. Зменш.-пестл. до відро́. Та й пішли обоє [до криниці] І відерце і віжечки Понесли з собою (Шевч., II, 1953, 258); Над верхнім краєм дошки прилаштовано бляшане відерце з водою (Ю. Янов., II, 1954, 115). Словник української мови в 11 томах
  6. відерце — Відерце, -ця с. ум. отъ відро. Словник української мови Грінченка