відерник
ВІДЕ́РНИК, а, ч.
1. Робітник, ремісник, який виготовляє відра.
– Відерниками хочуть нас поробити, – похмуро вимовив Інтелігент (І. Микитенко);
Із XV ст. в Україні додаються нові ремесла в селі, а відповідно і робітники: токарі, відерники, гончарі, кравці, решітники, ситники (з наук. літ.).
2. Горщик, чавун, який має місткість відра.
Купила собі горщик-відерник (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відерник — віде́рник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто робить відра віде́рник 2 іменник чоловічого роду горщик, чавун, який має місткість відра Орфографічний словник української мови
- відерник — -а, ч. 1》 Той, хто робить відра. 2》 Горщик, чавун, який має місткість відра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відерник — ГО́РЩИК (глиняний посуд, у якому варять їжу), ГОРЩО́К, ГОРНЕ́ЦЬ діал.; ВІДЕ́РНИК (на одне відро); БОРЩІВНИ́К (перев. для борщу); КА́ШНИК (для каші); СТОВБУ́Н (високий); ПОКОТИ́ЛО розм. (великий); ГОРНЯ́, МАЦЕНЯ́ розм. (маленький). Словник синонімів української мови
- відерник — ВІДЕ́РНИК, а, ч. 1. Той, хто робить відра. — Відерниками хочуть нас поробити, — похмуро вимовив Інтелігент (Мик., II, 1957, 474). 2. Горщик, чавун, який має місткість відра. Купила собі горщик-відерник (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- відерник — Відерник, -ка м. 1) Дѣлающій ведра. 2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник. Словник української мови Грінченка