відерник
ГО́РЩИК (глиняний посуд, у якому варять їжу), ГОРЩО́К, ГОРНЕ́ЦЬ діал.; ВІДЕ́РНИК (на одне відро); БОРЩІВНИ́К (перев. для борщу); КА́ШНИК (для каші); СТОВБУ́Н (високий); ПОКОТИ́ЛО розм. (великий); ГОРНЯ́, МАЦЕНЯ́ розм. (маленький). Добрий борщик, та малий горщик (прислів'я); Готуй, сестро, вечерю в більшому горшку, бо маємо гостей в нашій хаті (І. Нечуй-Левицький); Щербатий горнець у печі википів трохи (П. Козланюк); Купила собі горщик-відерник (Словник Б. Грінченка); Борщівник — горщик, у якому варять страви для сім'ї (з наукової літератури); Килина витягла кашник... Пшоняна каша ..так і пороснула по долівці (Панас Мирний); Нате й мій стовбун, щоб і я там був (М. Номис); Варить борщ у такому покотилі, як відро (Словник Б. Грінченка); Матвій поставив на землю горня з їжею (М. Стельмах). — Пор. 1. ка́зан.
Значення в інших словниках
- відерник — віде́рник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто робить відра віде́рник 2 іменник чоловічого роду горщик, чавун, який має місткість відра Орфографічний словник української мови
- відерник — -а, ч. 1》 Той, хто робить відра. 2》 Горщик, чавун, який має місткість відра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відерник — ВІДЕ́РНИК, а, ч. 1. Робітник, ремісник, який виготовляє відра. – Відерниками хочуть нас поробити, – похмуро вимовив Інтелігент (І. Микитенко); Із XV ст. Словник української мови у 20 томах
- відерник — ВІДЕ́РНИК, а, ч. 1. Той, хто робить відра. — Відерниками хочуть нас поробити, — похмуро вимовив Інтелігент (Мик., II, 1957, 474). 2. Горщик, чавун, який має місткість відра. Купила собі горщик-відерник (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- відерник — Відерник, -ка м. 1) Дѣлающій ведра. 2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник. Словник української мови Грінченка