відділятися

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене — переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). — Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час — достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба (ластівці) зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).

ВІДМЕЖО́ВУВАТИСЯ (відокремлюватися від чогось), ВІДДІЛЯ́ТИСЯ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИСЯ. — Док.: відмежува́тися, відділи́тися, відгороди́тися. Вілла "Урсула" з її мешканцями ніби жила своїм.. життям, відмежувавшись від подій (Н. Рибак); Потоком лиш.. відділяються одно від одного сих два села (Г. Хоткевич); Від степу відгородився він кам'яним муром (Н. Рибак).

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ (виходити зі складу держави, організації, гуртка, родини), ВІДДІЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. — Док.: відокре́митися, відділи́тися, відколо́тися. На протязі 30-50-х років ХІІ ст. від Києва відокремилися всі найбільші феодальні князівства (з підручника); Відділитися від батьків.