відзвучати
ВІДЗВУЧА́ТИ, чи́ть, док.
Закінчити, перестати звучати.
Ми його поховали, де моря блакитні дороги... І прощальний салют, і скорботний соратників крок Одзвучали давно... (В. Сосюра);
Звіздар розбудив Алі пізно, коли вже давно відзвучала вранішня молитва (Ю. Логвин);
* Образно. Так відійшло і одзвучало дитинство тихе і ясне (С. Голованівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відзвучати — відзвуча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відзвучати — -чить, док. Перестати звучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відзвучати — ВІДЗВУЧА́ТИ, чи́ть, док. Перестати звучати. Ми його поховали, де моря блакитні дороги… І прощальний салют, і скорботний соратників крок Одзвучали давно… (Сос., Так ніхто.., 1960, 35); *Образно. Так відійшло і одзвучало дитинство тихе і ясне (Голов., З листів.., 1940, 6). Словник української мови в 11 томах