відкатник
ВІДКА́ТНИК, а, ч., гірн.
Робітник, який займається відкочуванням (у 2 знач.); викатник.
Курбала .. дивився на вагонетки, що викочувалися з кліті, і йому стало легше. Він не глянув навіть на відкатника, боячись побачити в його очах переляк (Олесь Досвітній);
Відкатка навантажених вугіллям і порожніх вагонеток на поверхню виконувалася з використанням ручної та кінної тяги, а робітників, які зайняті виконанням цих операцій, почали називати відкатниками та коногонами (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відкатник — відка́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відкатник — -а, ч. Робітник, що здійснює відкочування (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкатник — ВІДКА́ТНИК, а, ч. Робітник, що займається відкочуванням (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах