відклигувати
ВІДКЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКЛИ́ГАТИ, аю, аєш, док., розм.
Те саме, що окли́гувати.
Коли забирала дитину з дитбудинку, медики діагностували в неї відставання у розвитку, рахіт та малокрів'я. Але помалу відклигує (із журн.);
Відклигавши трохи, я почав розшукувати Катерину Чубенко (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me