відклигувати

ВІДКЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКЛИ́ГАТИ, аю, аєш, док., розм.

Те саме, що окли́гувати.

Коли забирала дитину з дитбудинку, медики діагностували в неї відставання у розвитку, рахіт та малокрів'я. Але помалу відклигує (із журн.);

Відклигавши трохи, я почав розшукувати Катерину Чубенко (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me