1. Словник української мови у 20 томах

відкликання

ВІДКЛИКА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. відклика́ти.

Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед одержувачем грошових коштів (з мови документів);

Новий головнокомандувач генерал Прозоровський готував наказ про відкликання козацьких куренів із фронтової лінії та переселення їх на Кубань (із журн.).

ВІДКЛИ́КАННЯ, я, с.

Позбавлення повноважень (депутатів, послів і т. ін.).

Право порушувати питання про відкликання народного депутата України належить виключно виборцям відповідного виборчого округу і реалізується ними в порядку та формах, визначених законом (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкликання — Відмова від чогось [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. відкликання — відкли́кання іменник середнього роду відізвання відклика́ння іменник середнього роду відзивання Орфографічний словник української мови
  3. відкликання — I відклик`ання-я, с. Дія за знач. відкликати. II відкл`икання-я, с. Позбавлення повноважень (депутатів, послів і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відкликання — ВІДКЛИ́КАННЯ, я, с. Позбавлення повноважень (депутатів, послів і т. ін.). Повинні цілком здійснюватись: регулярна звітність Рад та їх депутатів перед виборцями, право виборців на дострокове відкликання депутатів (Програма КПРС, 1961, 90). ВІДКЛИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відклика́ти. Словник української мови в 11 томах