1. Словник української мови у 20 томах

відколювання

ВІДКО́ЛЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. відко́лювати 1, 2 і відко́люватися.

Видобуток зводився до монотонного повторення кількох операцій: відколювання рудоносної породи, подрібнення та сортування (з наук. літ.);

Уже досить тривалий час ми спостерігаємо відколювання льодовиків у Антарктиді (з наук.-попул. літ.);

Відколювання бетону є характерним пошкодженням портових причальних споруд (із журн.);

Внутрішній конфлікт раз у раз виринав на поверхню і проявлявся у відколюванні окремих груп від колективу (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відколювання — відко́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відколювання — -я, с. Дія за знач. відколювати 1), 2) і відколюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відколювання — ВІДКО́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відко́лювати 1, 2 і відко́люватися. Словник української мови в 11 томах