відкуп
ВІ́ДКУП, у, ч.
1. іст. Право на стягання з населення податків, яке надавала держава приватній особі за певну грошову винагороду.
При системі відкупів держава передавала частину своїх прав кільком приватним особам (із журн.);
// Територія, на якій діяло це право.
Він .. завжди їздив по своєму одкупу, робив ревізію (Панас Мирний).
2. Те саме, що ви́куп 2.
– Відпусти мене, діду, до моря, Дорогий дам за себе відкуп (Н. Забіла);
Вузький проїзд заповнили татари – вели ясир, відкуп (Ю. Мушкетик);
// Дія за знач. відкупо́вувати 2.
Відкуп від служби в армії.
◇ (1) На ві́дкуп кому і без дод.:
а) щоб відкупитися.
Збір мита звичайно князі здавали на відкуп або в оренду (з навч. літ.);
б) (перев. зі сл. відданий, віддавати і т. ін.) у чиє-небудь розпорядження.
Сам Бог їм [панам], як корчма крамареві, на відкуп даний (Іван Ле);
Сьогодні космос – вже не далека чорна пустеля, віддана на відкуп фантастам, а жива реальність, предмет повсякденних устремлінь (із журн.);
Залишаю цей сюжет на відкуп соціологам, і до того ж майбутнім (з газ.).
Значення в інших словниках
- відкуп — ві́дкуп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- відкуп — -у, ч. 1》 іст. Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, що його надавала держава приватній особі за певну грошову винагороду. || Територія, на якій діяло це право. 2》 Те саме, що викуп 2). 3》 фін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкуп — див. хабар Словник синонімів Вусика
- відкуп — на ві́дкуп кому. У чиє-небудь розпорядження. Віддали їх (радіохвилі) на відкуп радіоаматорам, яких ставало дедалі більше (З журналу); Сьогодні космос — вже не далека чорна пустеля, віддана на відкуп фантастам, а жива реальність, предмет повсякденних устремлінь (З журналу). Фразеологічний словник української мови
- відкуп — ВИ́КУП (гроші чи інша плата, за яку викуповують кого-, що-небудь), ВІ́ДКУП, ВІДКУПНЕ́, О́КУП заст. — Невільники — здобич військова. Може, тільки за викуп великий дозволить хан їх відпустити (Н. Словник синонімів української мови
- відкуп — ВІ́ДКУП, у, ч. 1. іст. Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за певну грошову винагороду. Збір мита звичайно здавали [князі] на відкуп або в оренду (Іст. Словник української мови в 11 томах
- відкуп — рос. откуп припинення зобов'язань за раніше проданим ф'ючерсним контрактом шляхом його викупу (зворотна купівля). Eкономічна енциклопедія
- відкуп — Відкуп, -пу м. 1) Откупъ. Не раз із селами й церкви ім на одкуп оддавали. К. ЧР. 10. 2) Выкупъ. МУЕ. III. 117. Словник української мови Грінченка