відкіт

ВІДКІ́Т, ко́ту, ч.

1. Дія за знач. відко́чувати, відкоти́ти 1 і відко́чуватися, відкоти́тися 1.

Новий мінівен дає можливість комбінувати внутрішній простір за допомогою переднього і заднього відкоту сидінь, розбирання, регулювання кута спинки заднього ряду, розкладання і розбирання третього ряду сидінь (з наук.-техн. літ).

2. військ. Зворотний рух ствола або всієї артилерійської гармати після пострілу.

Бійця відкинуло назад відкотом гармати (із журн.).