відлякувати

ВІДЛЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

Лякаючи чим-небудь, відганяти; відстрашувати.

На плантації суниць часник відлякує слимаків та інших шкідників (із журн.);

Звірину можна одлякати випалом з пістоля (Ю. Мушкетик);

// Відштовхувати, віддаляти (про які-небудь риси, вчинки і т. ін.).

Ганна здавалася тут багатьом білою вороною, її холодна неприступність і сліпуча дикувата краса відлякували навіть прикажчика (О. Гончар);

// Своєю таємничістю вселяти страх, занепокоєння.

Оця зловорожа тьма, що їх оточує, вона, видно, повністю володіє Гладуном, бентежить його, відлякує (О. Гончар);

– В боках [храму] полишимо так, – митрополит перебирав тонкими губами, – будуть голі стіни. – Не звичен наш народ до голих стін, – заперечив Ярослав, – саме ж місце не повинне одлякувати. Святиня – це те, що людей об'єднує, збирає докупи. Як же зберемо голими стінами? (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

відлякувати

Значення в інших словниках