1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відлякувати

відля́кувати

-ую, -уєш, недок., перех. і без додатка.

Лякаючи когось чим-небудь, відганяти; відстрашувати.

|| Змушувати когось відмовитися від дій, що викликають занепокоєння, вселяють страх, тривогу тощо.

|| Відштовхувати, віддаляти (про які-небудь риси, вчинки і т. ін).

|| Своєю таємничістю вселяти страх, занепокоєння.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлякувати — відля́кувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відлякувати — ВІДЛЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Лякаючи чим-небудь, відганяти; відстрашувати. На плантації суниць часник відлякує слимаків та інших шкідників (із журн.); Звірину можна одлякати випалом з пістоля (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. відлякувати — ВІДЛЯКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Лякаючи когось чим-небудь, відганяти; відстрашувати... Словник української мови в 11 томах