відмахнути

ВІДМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до відма́хувати 1–4.

Чого це тато хвилюється, коли з ними такий велетень їде? Він усіх однією рукою одмахнути може (О. Іваненко);

Та за день на отакому коневі він запросто одмахне кілометрів сімдесят (Є. Доломан);

* Образно. – Проте чого це ми засумували, – урвав він сам себе, відмахнувши хвильову хмаринку (З. Тулуб).

◇ (1) Відмахну́ти (відмахну́тися) руко́ю:

а) ухилитися, відмовитися від чого-небудь.

Дама весело-нетерпляче відмахнулась рукою, кивнула капелюхом і підійшла до другого візника (В. Винниченко);

Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (В. Еллан-Блакитний);

б) махнувши рукою, виразити небажання робити або говорити що-небудь.

– Куди біжиш? Постигнеш... Андрій одмахнувся рукою. Ет, що там тепер Хома... (М. Коцюбинський);

в) помахом руки засвідчити категоричне заперечення, неприйняття чого-небудь.

– Не курите? – сказав зовсім не те, що хотів .. – Ні, цього не вживаю... – і відмахнув [Матвій] рукою (У. Самчук);

Марко прийшов з подякою на квартиру Степана Петровича, а той відмахнув здоровенною косарською рукою .. подяку (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me