1. Словник української мови в 11 томах

відмахнути

ВІДМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до відма́хувати 1-3.

*Образно. — Проте чого це ми засумували, — урвав він сам себе, відмахнувши хвильову хмаринку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 130).

Відмахну́ти руко́ю — махнувши рукою, виразити цим небажання щось робити, говорити тощо.

Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (Еллан, II, 1958, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмахнути — відмахну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відмахнути — -ну, -неш, док. Однокр. до відмахувати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмахнути — ВІДМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до відма́хувати 1–4. Чого це тато хвилюється, коли з ними такий велетень їде? Він усіх однією рукою одмахнути може (О. Іваненко); Та за день на отакому коневі він запросто одмахне кілометрів сімдесят (Є. Словник української мови у 20 томах
  4. відмахнути — відмахну́ти (відмахну́тися) руко́ю. Відмовитися від чого-небудь, ухилитися. Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (В. Еллан-Блакитний); // Виразити небажання щось робити чи говорити, махнувши рукою. — Куди біжиш?... Фразеологічний словник української мови
  5. відмахнути — Відмахнути, -ся см. відмахувати, -ся. Словник української мови Грінченка