відмінковий
ВІДМІНКО́ВИЙ, а, е, лінгв.
Прикм. до відмі́нок.
Суворого розмежування між відмінковими формами іменників окремих родів в українській мові немає (з наук. літ.);
Прикметники за характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень поділяються на дві групи – тверду і м'яку (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмінковий — відмінко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- відмінковий — -а, -е, грам. Прикм. до відмінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмінковий — ВІДМІНКО́ВИЙ, а, е, грам. Прикм. до відмі́нок. Суворого розмежування між відмінковими формами іменників окремих родів в українській мові.. немає (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 428). Словник української мови в 11 томах