1. Словник української мови в 11 томах

відмінковий

ВІДМІНКО́ВИЙ, а, е, грам. Прикм. до відмі́нок.

Суворого розмежування між відмінковими формами іменників окремих родів в українській мові.. немає (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 428).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмінковий — відмінко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відмінковий — -а, -е, грам. Прикм. до відмінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмінковий — ВІДМІНКО́ВИЙ, а, е, лінгв. Прикм. до відмі́нок. Суворого розмежування між відмінковими формами іменників окремих родів в українській мові немає (з наук. літ.); Прикметники за характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень поділяються на дві групи – тверду і м'яку (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах