відокремлений

ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до відокре́мити 1, 2, 4.

Лише на пішоході, відокремленому від шосе глибокою канавою, рухалася ця колона (І. Багряний);

Кут меншої кімнати, відокремлений перегородкою з дикту й матового скла, мав правити завідувачеві лабораторії за кабінет (Ю. Шовкопляс);

Усією сукупністю своїх познак жива мова Півдня XI ст. стоїть посеред східного слов'янства цілком відокремлена (А. Кримський);

Основні галузі ремесла Київської Русі були відокремлені від сільського господарства (з наук. літ.);

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви (з мови документів);

// відокре́млено, безос. пред.

Тепер же інші конкуренти повідставали, бо з того конкурсу було відокремлено двох, що стояли вище за всіх (В. Винниченко);

В останню мить їхню колону теж розділено, відокремлено тільки передніх, відлічивши рівно сотню, а решту зупинено (П. Загребельний).

2. у знач. прикм. Який міститься, перебуває, діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь.

Коло відокремленої громадки хатин, мов коло своєї служби, стоїть і малий панський дворик (О. Кобилянська);

Палата жила своїм тихим, від світу відокремленим життям (Б. Лепкий);

В лісах лишалися сліди, по яких гітлерівці вишукували партизанів і загрожували існуванню відокремленого загону (Іван Ле);

Платниками податку на додану вартість є підприємства, організації, відділення та відокремлені підрозділи організації (з наук. літ.);

На практиці таке відокремлене становище віддавало майже всіх міщан без винятку в повну залежність від шляхетської управи (з наук. літ.);

Люди раннього давньокам'яного віку бродили невеликими відокремленими групами по кілька десятків особин (з навч. літ.).

3. у знач. прикм., лінгв. Який виділяється своїм змістом та інтонацією в структурі речення.

Щоб виявити синтаксичні особливості речень з відокремленими членами, необхідно визнати, що в мові є конструкції, які базуються на особливих напівпредикативних відношеннях (з наук. літ.);

Фразеологічні одиниці, що мають оцінне значення, можуть функціонувати у структурі речення в ролі відокремленої прикладки (з навч. літ.).