відома

ВІ́ДОМА:

Бра́ти / взя́ти до ві́дома див. бра́ти;

Дово́дити / довести́ до ві́дома див. дово́дити

◇ (1) Без ві́дома чийого, кого, чого і без дод. – так, щоб не знав хто-небудь, або взагалі без дозволу.

Моя жінка, твоя мати, Без відома мого Посилає на оріхи Тобі золотого (С. Руданський);

А неграмотних писар підписував без їх відома (А. Тесленко);

Хтось розповів... Без відома... не поспитавши дозволу! – терзався й далі Костомаров (Валерій Шевчук);

(2) З ві́дома чийого, кого, чого – з чиєї-небудь згоди, чийогось дозволу.

Він [напис] був написаний дуже чітко над самою брамою, очевидно, зумисне, з відома адміністрації (І. Багряний);

З відома батьків дівчина поїхала у місто (з газ.).