відомий

ВІДО́МИЙ, а, е.

1. Про якого знають; знаний, знайомий.

Татари злазили вгору добре відомою їм стежкою (М. Коцюбинський);

Відомий нам і величезний інтерес до народної творчості (М. Рильський);

За ним пішли чередою безліч інших, більших і менших, відомих і безіменних каторжників (І. Багряний);

Найбільш відомі ранні землеробські племена на території сучасної України пов'язують з так званою трипільською культурою (з навч. літ.);

// Якого добре знають з певного боку.

Вештаючись раз по раз по ярмарках, промислуючи [промишляючи] полотнами, став Чіпка відомий на цілий повіт (Панас Мирний);

Її [чутку] принесла баба Параска Гришиха.., відома на все село брехуха (І. Нечуй-Левицький);

Майор від уланів, відомий в полку рубака, щось їм розказував (Б. Лепкий);

Вона ніяк не могла збагнути: чи тільки хизується цей відомий чванько, .. чи хоче на щось поскаржитись? (Б. Антоненко-Давидович);

// у знач. ім. відо́ме, мого, с. Те, що добре знають.

Покидаю рідне і добре відоме, а натомість чекає мене хоч і рідне, але зовсім невідоме (Ю. Винничук);

// мат. Який має встановлене значення.

В отриманому рівнянні всі коефіцієнти виражалися через відомі величини (з навч. літ.).

2. Який має популярність, славу; знаменитий, славетний.

Ще кінчаючи свою науку в Віденському університеті у відомого вченого професора Ягича, Франко почав готуватися до професури (М. Коцюбинський);

Керував студією відомий письменник (О. Донченко);

Музикальність передалася і молодшому Левкові, який згодом став відомим композитором (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me