відомщення

ВІДО́МЩЕ́ННЯ, ВІДІ́МЩЕННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. відомсти́ти, відімсти́ти і відомсти́тися, відімсти́тися.

Турецька куля пронизала йому [кошовому] тіло .. А слідом за цим, як відомщення ворогам, з сусіднього дуба пролунав гарматний постріл (С. Добровольський);

Війна була мовби безперервне, вічне відомщення не знати й кого, не знати кому (П. Загребельний);

Бив, не відчуваючи ні жалю, ні страху, лише машинальні рухи відімщення за якусь страшну образу на світ (С. Процюк).