відрадощі
ВІДРА́ДОЩІ, ів, мн., рідко.
Те саме, що відра́да 1.
Відрадощі жизні [життя], кому ви судились? (П. Куліш);
Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля... (Ганна Барвінок);
[Сирени:] Линьмо всі в Егейське море, Там потоне всяке горе У відрадощах буття! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відрадощі — див. відрадність Словник чужослів Павло Штепа
- відрадощі — див. радість Словник синонімів Вусика
- відрадощі — ВІДРА́ДОЩІ, ів, мн., рідко. Те саме, що відра́да. Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля… (Барв., Опов.., 1902, 480); [Сирени:] Линьмо всі в Егейське море, Там потоне всяке горе У відрадощах буття! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 302). Словник української мови в 11 томах
- відрадощі — Відрадощі, -щей ж. мн. = відрадість. Відрадощі жизні, кому ви судились? К. Дз. 135. Словник української мови Грінченка