1. Словник української мови в 11 томах

відрадощі

ВІДРА́ДОЩІ, ів, мн., рідко. Те саме, що відра́да.

Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля… (Барв., Опов.., 1902, 480);

[Сирени:] Линьмо всі в Егейське море, Там потоне всяке горе У відрадощах буття! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 302).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрадощі — див. відрадність Словник чужослів Павло Штепа
  2. відрадощі — ВІДРА́ДОЩІ, ів, мн., рідко. Те саме, що відра́да 1. Відрадощі жизні [життя], кому ви судились? (П. Куліш); Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля... (Ганна Барвінок); [Сирени:] Линьмо всі в Егейське море, Там потоне всяке горе У відрадощах буття! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете). Словник української мови у 20 томах
  3. відрадощі — див. радість Словник синонімів Вусика
  4. відрадощі — Відрадощі, -щей ж. мн. = відрадість. Відрадощі жизні, кому ви судились? К. Дз. 135. Словник української мови Грінченка