відрижка

ВІДРИ́ЖКА, и, ж.

1. Вихід повітря зі шлунка через рот, іноді з частинками їжі.

В животі починало бурчати, вибухала одрижка, в роті ставало огидно-кисло (В. Винниченко);

– Та шампанське я п'ю тільки наступного дня. Відрижка мені від нього подобається. Особливо коли в ніс б'є, – признався Понюхно (О. Чорногуз).

2. чого, перен., розм. Вияв якихось пережитків, того, що відживає.

Русини перших століть нової ери були великим і висококультурним народом, і применшення цього – то відрижка ще не вмерлої норманістичної теорії (І. Білик).