1. Словник української мови у 20 томах

відринути

ВІДРИ́НУТИ, не, док.

1. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось.

Мишуню охопили могутні почуття, .. кров відринула від обличчя (Ю. Яновський).

2. кого, що і без прям. дод., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось.

Осуди їх, Боже, .. за безліч нечестя їх відринь їх, бо прогнівали вони Тебе (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Рідня на неї розгнівалася, одринула від себе, сама мати прокляла свою дочку! (Панас Мирний);

[Гретхен:] Спаси! Одринь ганьбу і смерть! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відринути — відри́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відринути — -не, док. 1》 неперех. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось. 2》 перех., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відринути — Шугати, шугнути, шуганути, див. ринутися Словник чужослів Павло Штепа
  4. відринути — ВІДРИ́НУТИ, не, док. 1. неперех. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось. Мишуню охопили могутні почуття, ..кров відринула від обличчя (Ю. Янов., II, 1954, 139). 2. перех., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось. Словник української мови в 11 томах