1. Словник української мови в 11 томах

відринути

ВІДРИ́НУТИ, не, док.

1. неперех. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось.

Мишуню охопили могутні почуття, ..кров відринула від обличчя (Ю. Янов., II, 1954, 139).

2. перех., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось.

Рідня на неї розгнівалася, одринула від себе, сама мати прокляла свою дочку! (Мирний, I, 1954, 301);

[Гретхен:] Спаси! Одринь ганьбу і смерть! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відринути — відри́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відринути — -не, док. 1》 неперех. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось. 2》 перех., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відринути — Шугати, шугнути, шуганути, див. ринутися Словник чужослів Павло Штепа
  4. відринути — ВІДРИ́НУТИ, не, док. 1. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось. Мишуню охопили могутні почуття, .. кров відринула від обличчя (Ю. Яновський). 2. кого, що і без прям. дод., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось. Словник української мови у 20 томах